Політичний vs бізнесовий піар: дві моделі комунікації
Комунікації – це завжди про сенси
Сенси, запаковані в зрозумілий для ЦА формат, доставлені до неї по найкоротшому маршруту. Але все ж у PR є нюанси залежно від того, працюєте ви на бізнес чи політику. В своїй біографії маю обидва досвіди. Тож сьогодні про те, чим політичний піар відрізняється від бізнесового. Непублічні методи залишаю за дужками. Про них краще окремо і, вибачте за тавтологію, непублічно.
Почуття замість думок
В комунікаціях бізнесу багато цільових авдиторій – від бізнес-партнерів і держорганів до клієнтів і широкого загалу. PR будує місточки залежно від специфіки кожної ЦА – зі своїми сенсами, наративами, форматами. І це завжди більше про раціональні факти й аргументи. І лиш трохи – про допустимі, контрольовані емоції. Але коли ми говоримо про політичний піар, то звертаємось до всіх верств населення, шукаючи до них власний підхід. І тут емоції виходять на перший план. Адже суто психологічно часто свій вибір (навіть не політичний) ми робимо на якомусь внутрішньому пориві, не завжди обґрунтованому. І в PR про це знають.
Швидкість і хаотичність
В політичному піарі все буквально несеться. І тут мова не лише про «чорних лебедів», які у політиці «залітають» у гості кратно частіше. Тут немає часу на повільні експерименти – показники треба відслідковувати активно і не менш активно переглядати свою тактику. Якщо в бізнесі ви маєте свою довгострокову стратегію позиціонування й tone of voice, то в політичному піарі доводиться постійно змінюватись. Від «світлої» і виваженої історії до жорсткої конфронтації й комунікативної війни з опонентами можуть пройти не дні, а години.
Перманентна криза
Політичний піар – це антикризовий піар на виснаження. Так, кризи трапляються і в бізнесі – від конкурентів, правоохоронців, контролюючих органів та й через банальний «людський фактор». Але в політичному інтенсивність таких тригерів просто зашкалює. А якщо приводів немає, творчі опоненти дуже швидко їх вигадають. Тож в політичних комунікаціях головне – постійно бути в тонусі і готовим до реагування.
Спектр інструментів
Політичний піар набагато динамічніший – комунікувати треба постійно, багато, в різних форматах. Тож це й сайти з телебаченням, і офлайн івенти, і особисті зустрічі, і зовнішня реклама. Та навіть газети й радіо, не настільки популярні для бізнес піару. Якщо в бізнесі ви обираєте канали під тематику й задачу, то в політиці треба вмикати все й одразу.
Соцмережі – «в голові» комунікацій
Виділю їх окремо, адже на них припадає левова частка роботи й бюджету. Виготовлення контенту, його розміщення й промоція на різних майданчиках, щоб швидше достукатись до своєї авдиторії в найкоротший термін. І це працює. Згадайте лиш минулорічні вибори в Румунії. Саме популярність в TikTok принесла перемогу в першому турі маловідомому і доволі неоднозначному політику Келіну Джоржеску. Так, влада зреагувала і звернулась як до самої платформи, так і до регуляторів. Проте чи в кожному випадку державам вистачить інституційної спроможності побори соцмережі?
Ціна питання
Політика коштує грошей. Якщо вартість розміщення для бізнесу «підскакує» лиш для кризових комунікацій, то в політичному PR цінник одразу стартує з х2. На виборах хочуть заробити всі. В політичному піарі треба заздалегідь підготувати майданчики, через які ви плануєте комунікувати – це питання ціни й лояльності.
Політичний піар – це короткий, дорогий, виснажливий, але дуже цікавий спринт
А от PR для бізнесу – це про довгий марафон. Політики рано чи пізно змінюються – хтось втрачає інтерес чи перспективи, хтось сходить з дистанції, когось «сходять». Але бізнес, особливо великий, – це часто надовго. Тому тут на репутацію працювати треба системно й послідовно на дистанціях, які вимірюються десятиліттями. А як це робити – читайте в моїх попередніх публікаціях.
